UK: Постановка проблеми. Останнім часом комп’ютерна техніка перетворилась на визначальний
фактор організації управління і функціонування будь-якого підприємства.Тому постають питання правильного
бухгалтерського і податкового обліку комп’ютерів, їх складових, програмного забезпечення.Облікова
нормативна база має певні протиріччя, правові документи різних рівнів підпорядкування не завжди
узгоджуються. Підприємства мають самі вирішувати, що визнавати об’єктом обліку, як класифікувати об’єкти,
як амортизувати комп’ютерну техніку. Іноді це спричинює облікові помилки.Аналіз публікацій. Як уважають
окремі фахівці, для спрощення обліку всі складові комп’ютера потрібно визнавати як один об’єкт, оскільки
поодинці вони не працюють [4; 11]. Інша точка зору в тому, що потрібно кожну складову комп’ютера визнавати
в обліку самостійним об’єктом, бо вигідніше відокремити малоцінні активи від основних засобів і списати їх
вартість як запаси [2; 10; 14]. Мета статті -систематизувати та нормативно обґрунтувати варіанти визнання
та відображення підприємствами комп’ютерної техніки на рахунках бухгалтерського обліку і в групах
податкового обліку. Висновки.Норми бухгалтерського і податкового обліку дозволяють визнавати комп'ютер
як один об’єкт основних засобів або кілька окремих об'єктів, серед яких будуть основні засоби, малоцінні
необоротні матеріальні активи, малоцінні швидкозношувані предмети. Це питання вирішується залежно від
того, чи будуть складові комп’ютера використовуватися як цілісний об’єкт.У класифікації активів
враховуються первісна вартість об’єктів та строк їх експлуатації. ОЕМ-версії комп’ютерних програм
обліковуються в складі основного засобу – комп’ютера. В бухгалтерському обліку незалежне програмне
забезпечення відносять до нематеріальних активів, а в податковому обліку воно може враховуватися як
основний засіб або як нематеріальний актив. Вирішальним для його обліку є вартісний критерій та те, яким
саме правом на комп’ютерну програму володіє підприємство – правом власностічи правом використання
RU: Постановка проблемы.В последнее время компьютерная техника превратилась в
определяющий фактор организации управления и функционирования любого предприятия. Поэтому возникают
вопросы о правильном бухгалтерском и налоговом учете компьютеров, их составляющих, программного
обеспечения. Учетная нормативная база имеет определенные противоречия, правовые документы разных
уровней подчинения не всегда согласуются. Предприятия должны сами решать, что признавать объектом учета,
как классифицировать объекты, как амортизировать компьютерную технику. Иногда это приводит к учетным
ошибкам. Анализ публикаций. Как считают некоторые специалисты, для упрощения учета все составляющие
компьютера нужно признавать как один объект, поскольку отдельно они не работают [4; 11]. Другая точка
зрения в том, что нужно каждую составляющую компьютера признавать в учете самостоятельным объектом,
потому что выгоднее отделить малоценные активы от основных средств и списать их стоимость как запасы [2;
10; 14]. Цель статьи - систематизировать и нормативно обосновать варианты признания и отражения
предприятиями компьютерной техники на счетах бухгалтерского учета и в группах налогового учета. Выводы.
Нормы бухгалтерского и налогового учета позволяют признавать компьютер как один объект основных средств
или несколько отдельных объектов, среди которых будут основные средства, малоценные необоротные
материальные активы, малоценные быстроизнашивающиеся предметы. Этот вопрос решается в зависимости от
того, будут ли составляющие компьютера использоваться как целостный объект. При классификации активов
учитываются первоначальная стоимость объектов и срок их эксплуатации. ОЕМ-версии компьютерных
программ учитываются в составе основного средства - компьютера. В бухгалтерском учете независимое
программное обеспечение относится к нематериальным активам, а в налоговом может учитываться как основное средство или нематериальный актив. Решающим для его учета является стоимостный критерий и то,
каким именно правом на компьютерную программу обладает предприятие - правом собственности или правом
использования
EN: Problem statement. Recently, computer technology became the determining factor in the organization of the management and operation of any enterprise. Therefore the question of the proper accounting and taxation of computers and their components, software arises. Accounting regulatory framework has certain contradictions and legal documents of different levels of subordination are not always compatible. Enterprises should decide what to accept as the object of accounting, how to classify objects as depreciate computer equipment. Sometimes this leads to the accounting mistakes.
Analysis of publications. According to some experts, to simplify the accounting, all components of the computer should be recognized as one entity because they do not work separately [4; 11]. Another point of view is that it’s necessary to recognize each computer component as independent accounted object because it is more profitable to separate the low-value assets from fixed assets and write off the cost as stocks [2; 10, 14].
Purpose . Systematize and justify regulatory options for recognition and making entry of computer technology to the accounts and groups of tax accounting by companies. Conclusion. Standards of accounting and tax accounting allows to recognize computer as one object of fixed asset or few individual objects, among which are the basic tools, low-value non-current assets, low-value items. This question is answered depending on whether the components of computer used as a single object. In the classification of assets, original cost and period of operation is considered. OEM versions of software are accounted for as part of fixed assets - computer. In accounting, independent software refers to intangible assets, and in the tax accounting it can be considered as fixed assets or intangible asset. Crucial for its accounting is cost criteria and the right on computer program the company has - the right of ownership or right of use
