UK: Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються в сучасному житті України в цілому та в архітектурно-будівельній сфері, зокрема, впливають на форми організації професійної діяльності архітектора, перш за все за рахунок розширення кола взаємодій з іншими фігурантами ринку. У зв’язку з цим набуває актуальності вивчення історичних етапів становлення форм організації проектної справи з метою прогнозування подальших змін у цій сфері. У статті аналізуються організаційні структури, притаманні архітектурній практиці початку ХХ століття, виявляються і описуються нові форми організації проектної діяльності, а саме: архітектурна майстерня та проектний інститут. Метадослідження — на підставі теоретичних та архівних джерел простежити та узагальнити етапи структурних змін у системі управління проектною діяльністю в період 1910–1930-х років.Висновок. Форми архітектурно-містобудівного проектування в СРСР виникали для вирішення історично конкретних проблем. За короткий період
(1917−1933 рр.) нова держава подолала три етапи економічної політики, що дає можливість простежити взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку держави та організацією архітектурно-проектної діяльності. Установлено, що на етапі одержавлення і централізації архітектурно-містобудівного проектування приватна практика органічно функціонує поряд із великими архітектурно-проектними колективами з опосередкованою централізацією з боку влади. Протягом цього періоду спостерігалася розгалужена конкурсна практика, наявність консультантів або експертів в основному складі провідних майстерень, функціонування консультаційно-технічних бюро, різні форми використання зарубіжного досвіду (від запрошення зарубіжних консультантів до створення спільних акціонерних товариств).
RU: Постановка проблемы. Изменения, происходящие в современной жизни Украины в целом и в архитектурно-строительной сфере, в частности, влияют на формы организации профессиональной деятельности архитектора, прежде всего за счет расширения круга взаимодействий с другими фигурантами рынка. В связи с этим приобретает актуальность изучение исторических этапов становления форм организации проектного дела с целью прогнозирования дальнейших изменений в этой сфере. В статье анализируются организационные структуры, присущие архитектурной практике начала ХХ века, описываются новые формы организации проектной деятельности, а именно: архитектурная мастерская и проектный институт. Цельисследования — на основании теоретических и архивных источников проследить и обобщить этапы структурных изменений в системе управления проектной деятельностью в период 1910–1930-х годов. Вывод. Формы архитектурно-градостроительного проектирования в СССР возникали для решения исторически конкретных задач. За короткий период с 1917 по 1933 год новое государство преодолело три этапа экономической политики, что дает возможность проследить взаимосвязь между уровнем экономического развития государства и организацией архитектурно-проектной деятельности. Установлено, что на этапе огосударствления и централизации архитектурно-градостроительного проектирования частная практика органично функционирует наряду с крупными архитектурно-проектными коллективами с опосредованной централизацией со стороны власти. В течение данного периода наблюдалась разветвленная конкурсная практика, наличие консультантов или экспертов в основном составе ведущих мастерских, функционирование консультационно-технических бюро, различные формы использования зарубежного опыта (от приглашения зарубежных консультантов до создания совместных акционерных обществ).
EN: Problem statement. Changes in the modern life of Ukraine as a whole and in the architectural and construction sphere in particular affect the organization of professional activities of an architect, primarily due to the expansion of the circle of interactions with other peoples involved in the market. In this regard, it becomes relevant to study the historical stages of the formation of forms of organization of design business in order to predict further changes in this area. The article analyzes the organizational structures inherent in the architectural practice of the early twentieth century, describes new forms of organization of design activities, namely: an architectural workshop and a design institute. Purpose is to trace and summarize the stages of structural changes in the design management system from the 1910–1930s based on theoretical and archival sources. Conclusion. Forms of architectural and urban planning in the USSR arose to solve historically specific problems. In a short period from 1917 to 1933, the new state overcame three stages of economic policy, which makes it possible to trace the relationship between the level of economic development of the state and the organization of architectural and design activities. It was found that at the stage of nationalization and centralization of architectural and urban planning, private practice organically functions along with large architectural and design teams with indirect centralization by authorities. During that period, there was an extensive competitive practice, the presence of consultants or experts in the main composition of the leading workshops, the functioning of consulting and technical bureaus, various forms of using foreign experience (from inviting foreign consultants to create joint-stock companies).
