Трансформаційний потенціал цифрового сектору як середовища становлення нових форм нерівності: роль ікт у нарощенні ресурсного потенціалу країни

Abstract

UK: Мета дослідження полягає у визначенні ролі інформаційно-комунікаційних технологій на процеси формування ресурсного потенціалу країни та розвитку соціально-економічної системи, а також у визначенні трансформаційного потенціалу цифрового сектору як середовища формування нових форм нерівності. В статті досліджено феномен нерівності як об’єктивний результат загострення глобальних асиметрій розвитку і обґрунтовано, що трансформаційні процеси, характерні становленню цифрового середовища взаємодії, обумовлюють динамізм змін, що уможливлює подальше дослідження нерівності з акцентом на її цифровій природі. Розглянуто роль ІКТ і розвитку Інтернету речей (IoT) у формуванні цифрового середовища. Відзначено, що відсутність доступу до інформаційних ресурсів фактично означає неможливість впливу окремих суб’єктів, у тому числі соціальних інститутів, на процеси формування ресурсного потенціалу та розвитку соціально-економічної системи. Розглянуто структуру цифрового сектору і визначено бар’єри на шляху розвитку. Доведено, що цифрова трансформація являє собою унікальну можливість для країн, що розвиваються, обійти традиційні етапи індустріалізації за допомогою стратегії цифрового «ліпфрогу» та вирішити такі системні виклики, як бідність, нерівність в освіті та обмежений доступ до охорони здоров’я. Відзначено, що впровадження цифрових технологій має поєднуватися з культурними та структурними системними зрушеннями, щоб повністю розкрити їх переваги. Акцентовано, що країни мають два шляхи розвитку цифрового сектору: стратегію, орієнтовану на експорт і стратегію, орієнтовану на внутрішній ринок, хоча зазвичай вони взаємодоповнюють одна одну.