Abstract:
UK: Житловий фонд України знаходиться в межах 1 млрд м3, значна частина якого була спроектована і побудована до 1991 року. Споживання енергії для
опалення житлових та громадських будівель є причиною високої енергоємності валового національного продукту та призводить до збільшення собівартісті виготовлення національної продукції, що призводить до низької конкурентоспроможності вітчизняних товарів, високої вартості будівель і споруд. Житлово-комунальний сектор країни є енергоємним сектором. В інших країнах від 30 до 40 % споживання енергії також припадає на опалення будівель та споруд. У будівельному комплексі більша частина енергії витрачається на роботу систем опалення в будівлях, побудованих у попередні роки. Таким чином, забезпечення стандартизованих санітарно-гігієнічних вимог енергозберігаючими системами існуючого комплексу будівель та споруд є пріоритетним завданням. [1].
Основа вибору критеріїв для будівель з ефективним використанням енергії базується
на принципі задоволення основних вимог споживачів, яким повинна відповідати
побудована будівля:
− вимога до комфорту в приміщеннях будівлі;
− максимальний рівень питомої витрати енергії на опалення системою
теплопостачання протягом опалювального періоду;
− умови підвищення комфорту на внутрішніх поверхнях огорож.
Показник енергоефективності будівлі характеризується величиною питомої витрати
теплової енергії на опалення в холодний та перехідний періоди року з урахуванням
встановленої потужності системи опалення. [2]. Усі енергозберігаючі заходи передбачають обов'язкову вимогу щодо забезпечення стандартизованих значень показників мікроклімату та чистоти повітря в обслуговуваній зоні приміщення. Мета дослідження. Визначення частки вентиляції в загальній структурі енергетичного балансу при проведенні термореновації житлових будівель.
