UK: Постановка проблеми. Екологію розуміють як науку, що вивчає природне середовище і його взаємозв’язок із діяльністю людини, а також засоби зменшення антропогенного навантаження. Архітектурна екологія – як галузь архітектурної науки потребує розширення методів вивчення режиму факторів середовища, і тенденцій їх регіональної зміни. Мета статті – дослідження напрямів удосконалення методів вивчення характеристик архітектурного простору, які можуть дати основи для визначення показників екологічності. Для
конструювання локальних зон рекреаційних балок, парків, лісів слід ураховувати середовище перетворювального і трансгресивного впливу мікро- , мезо- і макробіогеоценозу систем. Результати. На основі вивчення досвіду пропонується систематизувати навколишнє середовище з позиції екології. Зокрема, виділяються такі види архітектурно-екологічного простору: за складом матеріальної основи − природне, квазіприродне, штучне, комбіноване; за станом екологічної рівноваги − упорядковане, нестійке, порушене; після взаємодії з оточенням − відкрите, напіввідкрите, закрите, ізольоване, герметичне; відповідно до структури − центральне, периферійне, прикордонне, пов'язувальне; з погляду енергоінформаційної дії на людину − біопозитивне (благодатне), нейтральне, екстремальне і патогенне. Наукова новизна і практична значимість. Дослідження, виконані автором, дещо змінили підхід до систематизації навколишнього середовища з позиції екології. Теоретично обґрунтовано види архітектурно-екологічного простору. Практичне значення мають концепції архітектурного простору і питань його топології, морфології та семіотики, які висвітлюють окремі аспекти архітектурної екології.
EN: Formulation of the problem. Ecology is understood as a science that studies the environment and its
relationship with human activity, as well as a means of reducing anthropogenic pressure. Architecture ecology, as a
branch of architectural science, needs to expand the methods of studying the regime of environmental factors, as well as
trends in their regional change. The purpose of the article is to study the directions of improving methods for
determining the characteristics of an architectural space, which can provide a basis for determining environmental
performance indicators. When designing local zones of recreational gullies, parks, forests, one should take into account
the environment of the transforming and transgressive influence of micro-, meso-, and macrobiogeocenosis systems.
Results. Based on the study of experience, it is proposed to systematize the environment from the point of view of
ecology. In particular, the following types of architectural and ecological space are distinguished: according to the
composition of the material basis − natural, quasi-natural, artificial, combined; by the state of ecological balance −
ordered, unstable, violated; after interaction with others − open, half-open, closed, isolated, hermetic; in accordance
with the structure − central, peripheral, borderline, linking; from the point of view of energy-informational impact on a
person − Biopositive (beneficial), neutral, extreme and pathogenic. Scientific novelty and practical significance. The research carried out by the author has somewhat changed the approach to systematizing the environment from the point
of view of ecology. The types of architectural and ecological space are theoretically substantiated. Practical significance dedicated to the concepts of architectural space and issues of its topology, morphology and semiotics, as well as in works on the study of the composition of architectural space, highlight certain aspects of architectural ecology.
