UK: Статтю присвячено виявленню місця та ролі інтрапренерства в життєдіяльності
сучасного українського репертуарного театру, перед яким у нормативно-законодавчий спосіб поставлено важливе завдання «вбудови» в креативні
індустрії. В публікації виявлено сутність театрального інтрапренерства за рахунок
встановлення відмінностей між рядовим працівником-виконавцем, підприємцем
та інтрапренером. Останні двоє повинні бути інноваторами. Зазначається, що
основна відмінність між двома типами театральних інноваторів – підприємцем та
інтрапренером - визначається середовищами їхньої професійної діяльності.
Іінтрапренер має діяти в рамках вже існуючого театру і повинен певним чином
легітимізувати свої ініціативи перед керівництвом, яке забезпечує ресурсами його
діяльність. Підприємець діє у зовнішньому середовищі театру виключно на свій
розсуд, бо ризикує своїми коштами. Інтрапренерство в театрі дозволяє
синтезувати підприємливість, інноваційну поведінку і передові технології творчо-виробничої діяльності окремої особистості із фінансовими, маркетинговими
можливостями та каналами розподілу театрального контенту, якими володіє
репертуарний театр і який є джерелом конкурентних переваг на ринку
театральних продуктів. Крім того, було встановлено, що інтрапренерство є
джерелом так званого підприємницького методу управління театром, який
заснований на ініціативах виконавців, а не тільки адмініструванні. За означених
умов театр можна зназвати«інтрапренерським». Йому притаманні здатності для
свого розвитку із темпами, які перевищують середньогалузеві, що забезпечує
йому високу конкурентоздатність на шляху до «креативної індустріалізації».
Інтрапренерів можна сприймати як можливі «центри доходів» репертуарного
театру. З цієї причини театр в цілому може бути зацікавленим у створенні системи
для ідентифікації співробітників зі здібностями до інтрапренерства, подальшого
їх навчання і кар’єрного просування. Результат таких дій може привести до
виникнення в театрі нової структурної одиниці, яка буде наповнена самими
ініціативними працівниками, визнаним центром грошових прибутків та
«налаштовувачем» всієї інноваційно-інтрапренерської роботи в театральному
колективі. Природною тут може бути як формальна, так і неформальна підтримка такого центру усім колективом театру. Одним з головних завдань інтрапренерства
в театрі має стати відпрацювання механізмів, які будуть дозволяти керівництву
репертуарних театрів утримувати кращих фахівців завдяки створенню для них
умов реалізації їхніх власних бажань. Таким чином, все відзначене може
розглядатися в якості необхідної умови індустріальних масштабів діяльності
сучасних українських репертуарних театрів у ринково налаштованому
суспільстві.
EN: The place and role of intrapreneurship in the life of the modern Ukrainian repertory
theater which faces an important legislative task of “being embedded” in creative
industries has been identified in the paper. The essence of theatrical intrapreneurship
through indicating the differences between an ordinary performer, an entrepreneur, and
an intrapreneur has been defined. The last two should be innovative. It has been pointed
out that the main difference between the two types of theater innovators – the
entrepreneur and the intrapreneur – is determined by their professional environment.
The intrapreneur is to act within an existing theater and should, in a certain way,
legitimize his or her initiatives before the management that provides them with
resources. The entrepreneur acts in the theater’s external environment solely at his/her
discretion, risking their own money. In the theater, intrapreneurship allows to synthesize
entrepreneurship, innovative behavior, and advanced technologies of creative and
production activity of an individual with financial and marketing opportunities, and
channels for distribution of theatrical content which the repertory theater possesses and
which is a source of competitive advantages in the market of theater products. It has also
been determined that intrapreneurship is a source of the so-called entrepreneurial
method of theater management which is based on the initiatives of performers’, and not
just on administration. Under these conditions, the theater can be called
‘intrapreneurial’. It is capable of developing at a pace that exceeds the industry’s
average, which gives it high competitiveness on the way to ‘creative industrialization’.
Intraprenuers can be regarded as potential “revenue centers” of the repertory theater.
For this reason, the theater as a whole may be interested in creating a system for
identifying employees with capacity for intrapreneurship, with their further training and career advancement. The result of such actions may lead to emergence of a new
structural unit within the theater, staffed with the most initiative workers, a recognized
center of cash income and the “adjuster” of all the innovation intrapreneurial work in
the theater company. The natural support for such a center on behalf of the entire theater
staff can be both formal and informal. One of the main tasks of theater intrapreneurship
should be development of mechanisms that will allow the managers of repertory theaters
to keep the best professionals by creating proper conditions for satisfying their wishes
and needs. Thus, all the above can be seen as a necessary precondition for the industrial
scale of activity of the modern Ukrainian repertory theaters in a market-oriented society.
