UK: У статті комплексно досліджено інституційні та структурні ефекти реалізації конкурентних переваг України в умовах європейської інтеграції. Проаналізовано теоретичні підходи до конкурентоспроможності, інституційний вакуум між формальною та реальною адаптацією до стандартів ЄС, а також структурні резерви ключових секторів економіки – ІТ, аграрного, промислового та транспортного. На основі емпіричного моделювання та порівняльного аналізу з досвідом країн Центральної та Східної Європи доведено, що синергія між
інституційними реформами та структурною трансформацією є визначальним чинником конвергенції України з
європейською економічною моделлю. Особливу увагу приділено оцінці рівня гармонізації acquis communautaire,
аналізу торговельного, інвестиційного та технологічного ефектів інтеграції, а також формуванню стратегічних орієнтирів політики конкурентоспроможності. Запропоновано інструментарій моніторингу та критеріальну матрицю для оцінки прогресу, що дозволяє перейти від реактивної адаптації до проактивної стратегії
розвитку. Висновки підкреслюють, що успішна реалізація конкурентних переваг України в межах євроінтеграції
є не лише економічним імперативом, але й питанням національної стійкості та довгострокової конкурентоспроможності.
EN: This article provides a comprehensive, multi-dimensional investigation into the institutional and structural effects
shaping the realization of Ukraine’s competitive advantages within its European integration trajectory. The research is
grounded in a robust analytical framework that dissects the critical «institutional vacuum» – the persistent gap between
formal legislative alignment with the EU acquis communautaire and the tangible maturity of key economic sectors to
capitalize on Single Market opportunities. Through a detailed sectoral analysis, the study quantifies the structural
reserves and competitive potential of Ukraine’s core economies: the high-tech IT sector, the resource-rich agricultural
complex, the industry undergoing Green Deal-driven modernization, and the strategically vital transport and logistics
corridors. Empirical modelling, enriched by comparative benchmarking with the post-accession experiences of Central
and Eastern European countries such as Poland, Romania, and Estonia, forms the core of the methodological approach.
The findings robustly demonstrate that macroeconomic benefits and sustainable convergence with the EU are contingent
upon a critical synergy between deep institutional reforms–enhancing regulatory capacity, rule of law, and governance
quality–and profound structural transformations aimed at modernizing production, fostering innovation, and integrating
into global value chains. The study meticulously assesses the triad of integration effects–trade expansion, investment
attraction, and technology transfer–revealing their interconnected nature and cumulative impact on productivity and
economic resilience. The conclusion underscores that transforming Ukraine into a regional IT hub and a leading EU
agro-producer is an achievable yet non-automatic outcome, requiring a decisive shift from a reactive adaptation model to a proactive development strategy where every institutional reform is evaluated through the prism of its contribution to
structural competitiveness and long-term national resilience.
