UK: Стаття присвячена порівняльному аналізу особливостей врядування (governance) у сфері адаптації до змін
клімату в урбаністиці та регіональному плануванні країн Європейського Союзу. На основі вивчення нормативноправової бази ЄС (Стратегія адаптації 2021 року, Європейський зелений курс, Регламент 2018/1999), національних стратегій адаптації та практик просторового планування авторка виокремлює три основні моделі врядування: провідну (Нідерланди, Данія, Швеція, Німеччина, Франція), середню (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Іспанія) та відстаючу (більшість країн Центральної та Східної Європи).
Дослідження показує, що ефективність адаптації визначається не лише наявністю загальноєвропейських
рамкових документів, а насамперед ступенем інтеграції кліматичних ризиків у національні та місцеві системи
просторового планування, рівнем вертикальної й горизонтальної координації, інституційною спроможністю та
фінансовими механізмами. Особливу увагу приділено ключовим факторам успіху провідних країн (обов’язкове
врахування адаптації в законах про планування, кліматичні карти ризиків, інноваційне фінансування, партисипативні підходи) та основним бар’єрам у відстаючих державах.
На основі отриманих результатів сформульовано рекомендації щодо вдосконалення кліматично-орієнтованого багаторівневого врядування в країнах ЄС, зменшення розриву між «північчю» і «сходом» Союзу, а також
щодо гармонізації українського законодавства у сфері урбаністики та регіонального планування з європейськими
стандартами кліматичної адаптації в контексті євроінтеграційних процесів.
EN: Тhe article provides a comparative analysis of governance features in the field of climate change adaptation within
urban planning and regional development across European Union member states. Drawing on the EU’s key policy
frameworks — the 2021 EU Adaptation Strategy, the European Green Deal, Regulation (EU) 2018/1999 on the
Governance of the Energy Union and Climate Action, and initiatives such as the Covenant of Mayors and the EU Mission
on Adaptation — the study examines how climate risks are integrated into national, regional, and local spatial planning
systems.
The research identifies three distinct governance models: (1) leading countries (the Netherlands, Denmark, Sweden,
Germany, France), characterized by mandatory integration of adaptation measures into all planning levels, advanced
multi-level governance, robust institutional and financial capacities, and systematic stakeholder involvement; (2)
intermediate countries (Austria, Belgium, Finland, Spain, Portugal), where adaptation is partially mainstreamed with
notable regional successes but limited vertical coordination; and (3) lagging countries (most Central and Eastern
European states), marked by fragmented approaches, weak institutional capacity, and heavy reliance on EU funding.
Key success factors in leading countries include legally binding requirements for climate-proof planning, nationwide
climate risk and vulnerability maps, innovative financing instruments (climate bonds, PPPs, payments for ecosystem
services), and participatory mechanisms. Major barriers in less advanced states encompass insufficient local capacity, competing political priorities, lack of long-term vision, and inadequate inter-municipal cooperation.
The article formulates evidence-based recommendations aimed at strengthening climate-oriented multi-level
governance throughout the EU, narrowing the existing north-south and west-east divide, and supporting the
harmonization of candidate countries’ (particularly Ukraine’s) urban and regional planning legislation with EU climate
adaptation standards in the context of European integration.
