UK: Статтю присвячено аналізу впровадження ESG-аудиту як ключового елементу перевірки достовірності нефінансової звітності компаній у контексті європейської інтеграції України. У роботі підкреслено, що сучасні
тенденції глобальної економіки все більше пов’язуються з принципами сталості, прозорості та відповідального
управління, а отже, бізнесу недостатньо демонструвати лише фінансові результати. Регулятори, інвестори
та суспільство потребують перевіреної інформації про вплив компаній на екологічну, соціальну та управлінську
сфери. У цьому зв’язку саме аудит ESG-звітності розглядається як механізм забезпечення довіри та підвищення
конкурентоспроможності підприємств.
У статті показано, що запровадження директиви CSRD та стандартів ESRS у Європейському Союзі створює єдину нормативну основу для нефінансової звітності, проте її ефективність залежить від практичної реалізації. Особливу увагу приділено рівням перевірки: limited assurance (обмежена впевненість), який передбачає
базові процедури аудиту, та reasonable assurance (обґрунтована впевненість), що є аналогом повноцінного фінансового аудиту. ЄС виходить із поступового переходу від першого до другого рівня після 2030 р., що дозволяє
бізнесу та аудиторам адаптуватися.
Порівняльний аналіз досвіду провідних країн ЄС (Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландів) свідчить
про швидку інтеграцію CSRD завдяки попередньому досвіду нефінансової звітності та зрілому аудиторському
ринку. Водночас країни Центральної та Східної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Балтія)
виявилися менш підготовленими: нестача сертифікованих аудиторів і методичної бази змусила їх скористатися
відтермінуваннями, закріпленими в Omnibus-директиві та механізмі stop-the-clock. Це підкреслює асиметрію в
межах ЄС: єдина нормативна рамка реалізується нерівномірно.
Для України ключовими бар’єрами залишаються неготовність аудиторської системи та недостатня спроможність бізнесу забезпечувати якісну нефінансову звітність. Запропоновано поступове впровадження ESGаудиту з урахуванням європейських уроків: підготовка кадрів, створення методичних підходів, стандартизація
індикаторів і поетапне підвищення вимог. Такий підхід дозволить уникнути ризику формалізації, підвищить довіру інвесторів і сприятиме реалізації справжньої мети сталого розвитку – балансу між економічною ефективністю, соціальною відповідальністю та охороною довкілля.
EN: The article examines the implementation of ESG audit as a crucial element in verifying the reliability of companies’
non-financial reporting in the context of Ukraine’s European integration. It highlights that modern global economic
development is increasingly tied to principles of sustainability, transparency, and responsible governance, which means
that financial performance alone is no longer sufficient. Regulators, investors, and society require independently assured
information on corporate environmental, social, and governance impacts. In this regard, ESG audit is presented as both
a safeguard against greenwashing and a driver of business competitiveness. The study emphasizes that the EU’s Corporate Sustainability Reporting Directive (CSRD) and European
Sustainability Reporting Standards (ESRS) create a unified legal framework for sustainability reporting but its
effectiveness depends on practical enforcement. Special attention is given to two assurance levels: limited assurance,
involving basic audit procedures, and reasonable assurance, which is closer to full financial audit. The EU foresees a
gradual transition from the former to the latter after 2030, allowing companies and auditors to adapt progressively.
A comparative analysis of leading EU economies (Germany, France, Italy, Spain, the Netherlands) demonstrates that
CSRD requirements were integrated relatively smoothly due to prior experience with non-financial reporting and mature
audit markets. Conversely, Central and Eastern European countries (Poland, Czech Republic, Slovakia, Hungary,
Romania, and the Baltic states) faced significant capacity gaps, including shortages of qualified auditors and
methodological tools, which led them to apply the Omnibus directive and the stop-the-clock mechanism to delay
deadlines. This underscores the asymmetry within the EU: a common regulatory framework but divergent national
readiness.
For Ukraine, the main challenges are the institutional unpreparedness of the auditing system and the insufficient
capacity of businesses to provide reliable ESG data. The article argues that Ukraine should pursue a gradual introduction
of ESG audit, taking into account European lessons: training auditors, building methodological frameworks,
standardizing indicators, and raising assurance requirements step by step. Such a strategy would help prevent
formalization, strengthen investor trust, and enable Ukraine to achieve the true goal of sustainable development –
balancing economic efficiency, social responsibility, and environmental protection.
