EN: The purpose of the study is to determine the substantive features of the bioeconomy as an environment for implementing international economic cooperation in the context of the institutionalization of the green agenda. The bioeconomy paradigm rethinks the traditional economy based on fossil fuels and limited resources. With the emergence of new political and economic incentives, new enterprises in the bioeconomy sector began to actively form, which prompted many countries to develop specific programs, strategies and approaches to stimulate it. Institutionally, the concept of bioeconomy was first proposed in the form of the concept of a knowledge-based bioeconomy - as a vision for the development of the European bioeconomy by 2030. The aim of this concept was to combine economic competitiveness and environmental sustainability through the implementation of circular bioinnovations that take into account climate neutrality, environmental efficiency, safety and social acceptability within planetary boundaries. Subsequently, this approach was supported by international organizations, which also proposed official programs to promote the bioeconomy. There are different approaches to the bioeconomy in academia that consider resources, processes, and implications for economic and biophysical systems. One approach classifies the bioeconomy into the following categories: bioresources, which include products created from biomass; biotechnology, which concerns innovations in the life sciences; and bioecology, which is based on sustainable processes and sustainable products. Other classifications divide the bioeconomy into an ecological economy that is compatible with the limits of the biosphere, an economy based on science and industrial biotechnology, and a biomass-based economy. Additional approaches offer a vision of the bioeconomy through socio-technical regimes, including a biotechnological bioeconomy that focuses on health, food, and the industrialization of living systems, and a biomass-based bioeconomy that aims to replace oil with biomass. Since 2012, the European Union has been implementing a strategy that combines the economy with natural resources for sustainable growth. Since then, a number of countries around the world have actively promoted the development of bioeconomy activities at the national level. These include the Netherlands, Sweden, the United States, Malaysia, South Africa, Germany, Finland, France, as well as Brazil and China, which have implemented their national programs or included the bioeconomy in state planning. The acute problem remains the coordination of various bioeconomy participants with different interests and goals in implementing the strategy, which brings the problem of effective management to the forefront. Against this background, the development of the bioeconomy is stimulated by the increasingly active participation of interregional and international organizations, which will allow coordinating the desire of countries for regionalization and specialization to achieve the goals of bioeconomy strategies.
UK: Мета дослідження полягає у визначенні змістовних ознак біоекономіки як середовища реалізації міжнародної економічної кооперації в умовах інституціоналізації зеленої адженди. Продемонстровано, що біоекономіка дедалі більше визнається ключовим стратегічним інструментом для досягнення міжнародно ратифікованих кліматичних цілей в рамках екологічної та індустріальної політик, а також в рамках здійснення сталих та інклюзивних економічних трансформацій. Відзначено, що із середини 1990-х років все більше політичних стратегій та економічних політик спрямовані на сприяння та розвиток біоекономіки в різних секторах. У розробці політики біоекономіки очевидний зсув у бік місцевого виробництва в управлінні ланцюгами поставок. Досягнення балансу між глобальною співпрацею та локалізованим виробництвом має вирішальне значення для використання переваг біоекономіки, сприяння створенню більш стійкої, сталої та інноваційної екосистеми виробництва. Біоекономіка має великий потенціал для вирішення глобальних проблем та стимулювання сталого розвитку. Використовуючи відновлювані біологічні ресурси, такі як сільськогосподарські культури, деревна біомаса, водорості та морські організми, а також нові технології, біоекономіка може сприяти зменшенню залежності від викопного палива, пом'якшенню наслідків зміни клімату та підвищенню ефективності використання ресурсів. Таким чином, біоекономіка може зробити значний внесок у досягнення Цілей сталого розвитку ООН (ЦСР) та цілей боротьби зі зміною клімату, закріплених у Паризькій угоді. Біоекономіка також може стимулювати економічне зростання, засноване на знаннях, створювати можливості працевлаштування, сприяти інноваціям, посилювати регіональний розвиток, а також покращувати продовольчу безпеку та систему охорони здоров'я. В останні роки порядок денний біоекономіки отримав підвищену увагу в глобальних ініціативах. Хоча Цілі сталого розвитку не апелюють до біоекономіки, їхній інтегративний підхід узгоджується з теорією та концепціями біоекономіки. Глобальні саміти з біоекономіки демонструють стійкий зв'язок із Цілями сталого розвитку, із діяльністю G20, інститутів ООН та інших міжнародних організацій. Існуючі стратегії біоекономіки, такі як стратегії ЄС та деяких європейських країн, потребують оновлення із врахуванням розвитку ринку біотехнологій та реалізації політик кліматичної нейтральності, зеленого і енергетичного переходів. Впроваджені у США, Китаї, Латинській Америці та африканських країнах інноваційні політики в сфері біоекономіки можуть мати позитивний вплив одна на одну. Більше того, ці інновації можуть мати наслідки для глобальних та багатосторонніх ініціатив, особливо в рамках G20 та подальшого розвитку інститутів ООН.
