UK: У статті запропоновано індекс саботажу електронної демократії (ІСеД) як аналітичний інструмент виявлення прихованого інституційного блокування цифрової участі на регіональному рівні. Авторка обґрунтовує доцільність переходу від дослідження поодиноких кейсів до системного моніторингу владного супротиву інноваціям цифрової участі. Індекс охоплює вісім взаємодоповнюючих індикаторів, що структуровані за трьома вимірами: реактивність, відкритість, інтерактивність. Кожен оцінюється за шкалою інтенсивності прояву та має ваговий коефіцієнт у загальній формулі. Особливу увагу приділено проблемі закритості логів API на українських е-платформах та відсутності незалежного їх аудиту. Розглянуто приклади відкритих систем логування (Decidim, LiquidFeedback, CKAN) та запропоновано механізми прозорої верифікації дій органів місцевого самоврядування. ІСеД подано як індикатор цифрової (не)доброчесності ОМС у сфері підтримки е-участі, який може бути інтегрований у стратегічний моніторинг реалізації Концепції розвитку електронної демократії.
EN: This article addresses a key contradiction in the development of e-democracy in Ukraine: despite the formal institutionalization of digital participation tools, many local governments continue to demonstrate administrative inertia. This inertia often takes the form of hidden resistance, simulated feedback mechanisms, and systematic neglect of citizen requests. In response, the article proposes an analytical monitoring instrument – the Index of E-Democracy Sabotage (IEDS) – designed to identify zones of dysfunction and initiate evidence-based political interventions. The core value of the IEDS lies in its ability to transform scattered user complaints and subjective impressions into a structured, measurable framework. The index combines both direct indicators of inactivity (e.g., lack of responses, delayed or absent feedback) and indirect signals, such as generic or overly formalized answers that undermine the spirit of meaningful participation. The IEDS uses a weighted scoring system across eight sabotage indicators, making it suitable for comparative analysis across municipalities. The proposed index is not only an evaluative tool, but also a means of stimulating institutional change. Its use in annual independent audits of local digital integrity would enhance accountability and foster greater public trust in digital governance. Moreover, the IEDS could be integrated into transparency rankings, grant selection processes, and assessments of national e-democracy strategy implementation. Technically, the validity of the IEDS depends on mandatory open access to platform activity logs via APIs, enabling external auditing. Without transparent log data, sabotage remains undetectable. Therefore, the article advocates for legal regulation mandating public access to interaction logs as a precondition for robust digital accountability. Overall, IEDS holds substantial potential for enhancing e-democracy in Ukraine. It is not merely a tool of criticism but a feedback mechanism that reinforces civic trust and digital accountability, promoting a shift from formal edemocracy to real citizen influence in decision-making.
