UK: У статті систематизовано напрямки механізми та напрямки формування корпоративних інноваційних кластерів багатонаціональними підприємствами (БНП). Доведено, що інноваційні кластери, які першими адаптувалися до концепції «розумної спеціалізації», демонструють винятково високий рівень інституційної, організаційно-економічної готовності до трансформації у високоспеціалізовані локальні вузли глобальних вартісних ланцюгів, що сформувалися в різних секторах світового господарства. Основою їхнього успіху є поступове поглиблення інноваційної спеціалізації, зумовлене концентрацією на певній території розгалужених мереж локальних учасників, які здатні, використовуючи платформи відкритих інновацій, створювати та комерціалізувати на ринку принципово нові товари й послуги з високими споживчими властивостями. Таким чином, інтеграція у такі вартісні ланцюги та пов’язані з ними глобальні виробничі й інноваційні мережі стає ключовим механізмом участі цих кластерів у міжнародному технологічному поділі праці.. Актуалізовано, що з розширенням кола партнерів, залучених до корпоративних ланцюгів створення знань, значно зростає ефективність функціонально диференційованих структурних елементів глобальних інноваційних мереж. Це досягається завдяки диверсифікації субконтрактних відносин між багатонаціональними компаніями та різноманітними інституціями, такими як університети, науково-дослідні інститути, лабораторії й центри, бізнес-школи, венчурні компанії, бізнес-інкубатори, коворкінгові простори, інноваційні малі й середні підприємства, а також державні установи, що займаються стандартизацією та метрологією.
EN: The article systematizes the directions, mechanisms and directions of formation of corporate innovation clusters by multinational enterprises (MNEs). It is proved that innovation clusters, which were the first to adapt to the concept of "smart specialization", demonstrate an exceptionally high level of institutional, organizational and economic readiness for transformation into highly specialized local nodes of global value chains that have formed in various sectors of the world economy. The basis of their success is the gradual deepening of innovation specialization, due to the concentration in a certain territory of extensive networks of local participants who are able, using open innovation platforms, to create and commercialize fundamentally new goods and services with high consumer properties on the market. Thus, integration into such value chains and the associated global production and innovation networks becomes a key mechanism for the participation of these clusters in the international technological division of labor. As the number of partners involved by multinational enterprises (MNEs) in corporate knowledge creation chains increases, the effectiveness of functionally distributed structures of global innovation networks increases significantly. This is achieved by diversifying subcontracting relationships between MNEs and universities, research institutes, laboratories, business schools, venture capital companies, business incubators, coworking centers, innovative small and medium-sized businesses, as well as state institutions for standardization and metrology. Exogenous technology transfer by MNEs is a key material basis for global processes of microintegration of scientific and technological exchange. In this context, MNEs are constantly modernizing their organizational, economic and institutional approaches to participating in global knowledge exchange. These changes are reflected in the transition from traditional business models with a rigid hierarchy of corporate research and development (R&D) to the creation of flexible formats for the horizontal organization of such processes. In this process, the resources of external partners are actively involved, which contributes to the formation of globally distributed knowledge networks.
