UK: Статтю призначено аналізу циклічності розвитку будівництва, викликаної докорінними якісними змінами базисних поколінь техніки, машин, технологій у провідних секторах економіки, тобто промисловими революціями. Відповідно до періодизації промислових революції виділено чотири цикли трансформації будівельної діяльності з відповідними їм моделями будівельного сектору: Будівництво 1.0 з домонополістично-індустріальною моделлю, Будівництво 2.0 з індустріально-екстенсивною моделлю, Будівництво 3.0 з енергоефективною моделлю та Будівництво 4.0 з екосистемною моделлю. Остання модель як продукт сьогодення визнається закономірним результатом глибоких трансформаційних змін як всередині самої галузі, так і у глобальному просторі. «Озеленення» та цифровизацію визнано головними трансформаційними трендами, під впливом яких відбувається модернізація всіх виробничих, споживчих, транспортних і постачальницьких систем всередині будівельного сектору.
EN: The article is intended to analyze the cyclicality of the development of construction, caused by fundamental qualitative changes in the basic generations of equipment, machines, technologies, vehicles and large structures in the leading sectors of the economy, i.e. industrial revolutions. The first industrial revolution created the organizational-economic, scientific-technical and institutional prerequisites for a conceptual rethinking of the principles and norms of construction and brought to life the pre-monopolist-industrial model of the construction sector (Construction 1.0). Its main feature was the active use of metal elements (cast iron, wrought iron, steel), glass, concrete and reinforced concrete in construction production. The industrial-extensive model of Construction 2.0 covers the period from the beginning of the 20th century. until the end of the 1960s and coincides with the Second Industrial Revolution. This model is distinguished by large-scale processes of territorial and spatial concentration of construction based on the accumulation of means of production, labor and capital investments in large construction organizations and complex processes of industrialization of the construction sector. From the first half of the 1970s to the first half of the 2000s, the energy-efficient construction model (Construction 3.0), brought to life by the Third Industrial Revolution, prevails in the world. This period is characterized by the systematic orientation of construction production to the optimization of thermal energy provision of objects, the rationalization of the processes of using energy resources at all stages of the construction and production process, and the minimization of the level of consumption of energy and material resources. Today, marked by the unfolding of the Fourth Industrial Revolution, is characterized by the global development of an ecosystem-type green construction model (Construction 4.0) – an environmentally responsible and resource-saving process of social reproduction of construction products. This model is based on deep integration of green and digital transition technologies and is ensured by large-scale digitization of construction works.
