UK: У статті систематизовано теоретичні погляди класичної економічної школи, а саме її французької гілки, на проблему створення та розподілу доданої вартості в аграрному секторі та доведено актуальність цієї розробки для забезпечення розвитку аграрної галузі України. і зміцнення свого місця в глобальних ланцюжках вартості. Показано, що рання французька економічна школа порушила важливі питання про генезис доданої вартості, співвідношення між реальною та ринковою вартістю, питання пропорційності в національній економіці з особливим акцентом на ролі аграрного сектора в цьому процесі. , порушував проблеми оподаткування різних галузей і видів діяльності відповідно до їх виробничого чи невиробничого характеру. Доведено, що ціни на сільськогосподарську продукцію українських виробників в основному не відповідають ні світовим цінам на таку продукцію, ні виробничим цінам, які б покривали витрати і забезпечували аграріям прибуток не нижче середнього. У короткостроковій перспективі ці проблеми можна було б вирішити шляхом застосування елементів аграрної політики Європейського Союзу. У довгостроковій перспективі метою структурної політики має стати рух до виробництва та експорту готової продукції агропромислового сектору, ціни на яку, у тому числі на світовому ринку, на відміну від цін на сировину, характеризуються за відносною стабільністю. Застосування в рамках економічної політики елементів наукового підходу французької класичної школи економіки могло б сприяти формуванню відповідної ринкової інфраструктури, наближенню цін на вітчизняну сільськогосподарську продукцію до середньосвітових, а в довгостроковій перспективі поява складних ланцюжків доданої вартості в національній економіці, які б об’єднували агропромисловий комплекс і суміжні галузі, створюючи мультиплікативний ефект створення доданої вартості як внаслідок форвардної модернізації (перехід на виробництво та експорт готової продукції), так і відстала організація (зміцнення національних галузей промисловості, які виробляють засоби сільськогосподарського виробництва).
EN: The article systematizes the theoretical views of the classical school of economics, namely its French branch, on the problem of creation and distribution of value added in the agricultural sector, and proves the relevance of this development for ensuring the development of the agricultural industry of Ukraine and strengthening its place in the global value chains. It is shown that the early French school of economics raised important questions about the genesis of value added, the relationship between real and market value, the issue of proportionality in the national economy with a special emphasis on the role of the agricultural sector in this process, raised the problems of taxation of various industries and types of activity in accordance with their productive or unproductive nature. It has been proven that the prices for agricultural products of Ukrainian producers generally do not correspond neither to world prices for such products, nor to production prices that would cover costs and provide farmers with a profit that is not lower than the average. In the short term, these problems could be tackled by applying the elements of the agricultural policy of the European Union. In the long term, the goal of the structural policy should be the movement towards the production and export of finished products of the agro-industrial sector, the prices of which, including on the world market, unlike the prices of raw materials, are characterized by relative stability. The application of the elements of the scientific approach of the French classical school of economics within the framework of economic policy could contribute to the formation of the appropriate market infrastructure, the approximation of prices for domestic agricultural products to the world average, and in the long term to the emergence of complex value added chains within the national economy, which would unite the agro-industrial complex and related industries, generating multiplicative effect of creating value added both due to forward upgrading (shifting to the production and export of finished goods) and backward urgrading (strengthening of national industries which produce the means of agricultural production).
