UK: Стаття присвячена класифікації індикаторів сталого розвитку промислового
міста та їх оцінці. Розглянуто компонентну структуру індексу сталого розвитку
та здійснено їх кількісну оцінку на основі індексного методу. Мета роботи
полягає у виокремленні індикаторів сталого розвитку та їх оцінці в умовах
активізації процесів децентралізації. Визначено, що набір індикаторів може
модифікуватися залежно від статистичної бази, що значно розширює галузь
використання такої методики оцінки сталого розвитку певної економічної
системи. Для виконання дослідження рівня сталості розвитку промислового
міста використано мультиплікативну модель, яка дозволяє згармонізувати
компонентну структуру. На основі отриманих результатів оцінювання
компонент сталого розвитку автором зроблено висновок, що для промислових
міст характерним є недостатність розвитку екологічної складової, що дозволяє
визначити її як пріоритет при розробці стратегій на місцевому рівні, але не
нівелює значення економічної та соціальної компонент. Обґрунтовано
необхідність перерозподілу у компонентній структурі сталого розвитку.
EN: The article deals with the industrial city sustainable development classification and its
evaluation. It is considered the constituent structure of sustainable development index.
Their quantitative evaluation is fulfilled by means of quantitative index method. The
purpose of the article is the selection of sustainable development indicators and their evaluation amid decentralization processes intensification. It is determined that the set
of indicators can be modified depending on the statistical base. This significantly
extends the scope of use of a specific economic system’s sustainable development
assessment methods. The multiplicative model is used for the research of the industrial
cities sustainability development which allows harmonizing the constituent structure.
Based on the results of the evaluation of sustainable development constituents, the
author has made a conclusion that industrial cities are characterized by the insufficient
development of the environmental constituent which allows to determine it as a
priority when developing strategies at the local level but without neutralizing the value
of the economic and social constituents. The necessity of redistribution in the constituent structure of sustainable development is proved.
