Abstract:
UK: Уявлення людини про навколишній світ формується завдяки комплексу різнорідної інформації (насамперед, візуальної та аудіальної, менш інформативними є нюх та тактильні відчуття). Більш, ніж 65 % цього потоку
формується завдяки зору. На основі досвіду взаємодії з предметами та явищами
навколишнього простору у кожної людини формується суб’єктивна картина світу, на
основі якої вона розглядатиме навколишній світ. Але однакова для усіх людей структура зорового апарату дозволяє виділити загальні закони візуального сприйняття. Вони будуть єдиними для осіб будь-якого віку, статі та ін.
Незважаючи на сказане вище, фундаментальні дослідження особливостей
взаємодії людини з оточуючим видимим середовищем розпочалися тільки у другій
половині XX ст. Це пов’язано, насамперед, з урбанізацією та тими змінами, що вона
принесла в життя людей: на зміну природному візуальному середовищу міста
формують антропогенний візуальний простір. Тому для сучасного міського простору
зараз є актуальним формулювання основних положень щодо засад формування
візуально безпечного простору, сприятливого процесам трудової діяльності, відпочинку та соціальних взаємодій людей, а також питання урахування візуальних факторів як важливих для покращення резонансу у системі «людина − простір».
