На початку був Куб Сатурна (мало відомий контент архітектури).

Abstract

UK: Постановка проблеми. Архітектура як явище життя людини постійно змінюється як за формою, так і за змістом. Ніхто не може точно сказати, яким буде наступний стиль? Майже ніхто не може фахово пояснити, чому попередній стиль чи група стилів була такою чи іншою. Але чи це так? Гра архітектури дійсно здається непередбачуваною і незбагненною. Навіть якби її якось ні назвали. Але будь-яке ім'я ‒ неправда. Виникає відчуття, що архітектура існує тому, що вона існує? Вона існує тут і зараз, відроджуючись у кожному новому «зараз» знову і знову в себе. Критики і теоретики архітектури, як і самі архітектори, звичайно, намагаються пояснити напрямки архітектурної творчості. Але жоден сучасний експерт не вказує (і не може вказати в принципі, що доведено квантовою теорією) на те, як архітектура проявляється з підсвідомих архетипів (а чи з них?) і як вона пов'язана з надматеріальною свідомістю. Усвідомлення таких зв'язків залишається маловивченим і майже неправильно зрозумілим аспектом професії. В результаті архітектори «не знають, що роблять». Однак нічого випадкового не буває. Будь-яке явище містить певну першооснову, первинну форму і первинний процес, які є поясненнями того, що відбувається. Матеріальна архітектура відображає нематеріальні процеси у надматеріальної свідомості. Точніше, вона народжується цією свідомістю як один із аспектів великої ілюзії матриці нашого світу, яку «морфоструктурує» (точнише, вигадує, доміслює) мозок (розум) людини. Мозок не бачить справжньої геометрії світу, а, наділений шаблонними програмами, описує його з того, що не існує, на основі того, що нібито існує. Що нібито матеріальне. В результаті світ стає феноменальним і парадоксальним, як феноменальною і парадоксальною є і сама архітектура. Мозок лише описує те, що бачить, що створене незрозумілим «програмістом». Мозок не бачить і не здогадується про існування «програміста». І «програміст» виявляється, умовно, не один. Їх як би два: надматеріальна свідомість і певна матеріальна планета, енергоінформаційний вплив якої окреслює контури, описані розумом через вібрації ключової форми. Назва цієї планети – Сатурн, а назва геометричної фігури-коду – куб. І тільки чорний. Який був добре відомий усім стародавнім культурам людства. Мета статті ‒ показати місію Сатурна та пов’язаної з ним геометричної форми у вигляді Чорного Куба як головних «програмістів» архітектури на Землі. Показати, як слід розуміти роль Чорного Куба Сатурна як надцивілізаційного явища, що веде або до придушення, або до звільнення людини від ілюзії світу; розкрити невідомий сучасним архітекторам та іншим фахівцям зміст основної геометричної форми, що використовується в архітектурі та науках про суспільство та людину, званої Чорним Кубом Сатурна.

EN: Statement of the problem. Architecture as a phenomenon in human life is constantly changing both in terms of form and content. No one can say exactly what its next style will be. Almost no one can professionally explain why the previous style or group of styles was this or that. But is it so? The game of architecture really seems unpredictable and incomprehensible. Even if it was named somehow. But any name is not the truth. There is a feeling that architecture exists because it exists? It exists here and now, reborn in each new “now” into itself again and again. Critics of architecture and theorists of architecture, as well as architects themselves, of course try to explain the directions of architectural creativity. But not a single modern expert points out how architecture manifests itself from subconscious archetypes and how it is connected with supra-material consciousness. Awareness of such connections remains a poorly studied and almost misunderstood aspect of the profession. As a result, architects “don't know what they are doing”. However, nothing happens by chance. Any phenomenon contains some primary basis, primary form and primary process, which are the starting explanations of what is happening. Material architecture reflects non-material processes in consciousness. More precisely, it is born by this consciousness as one of the aspects of the great illusion of the matrix of our world, which is morphostructured by the brain (mind) of a person. The brain does not see the true geometry of the world, but, endowed with template programs, describes it from what does not exist on the basis of what supposedly exists. Which is supposedly material. As a result, the world becomes phenomenal and paradoxical, as phenomenal and paradoxical is architecture itself. The brain only describes what it sees, created by an incomprehensible programmer. The brain does not see and does not guess about the existence of the programmer. And the programmer turns out to be, conditionally, not alone. There are two of them, as it were (?): the supra-material consciousness, and a certain material planet, the energy-informational influence of which outlines the contours described by the mind through the vibrations of the key form. The name of this planet is Saturn, and the name of the geometric shape-code is a cube. And it is only black. Which was well known to all ancient cultures of mankind. The purpose of the article is to show the mission of Saturn and its associated geometric shape in the form of a black cube as the main programmers of architecture on Earth. To show how one should understand the role of the Black Cube of Saturn as a supra-civilizational phenomenon leading either to the suppression or to the liberation of man from the illusion of the world; to reveal the unknown to modern architects and other specialists content of the basic geometric form used in architecture and sciences of society and man, called the black cube of Saturn.