Інтегрована модель впливу соціального конфлікту на стабільну публічну політику

Abstract

UK: У статті представлено авторську інтегровану модель впливу соціального конфлікту на стабільність публічної політики, яка враховує взаємодію соціального, психологічного та інституційного рівнів. Підкреслено, що соціальний конфлікт має подвійну природу: з одного боку, він може призводити до фрагментації суспільства, втрати довіри та руйнування інституцій, а з іншого — бути джерелом ініціювання змін, оновлення управлінських практик та підвищення ефективності державної служби. Інтегрована модель включає три ключові компоненти: соціальне ядро, яке забезпечує суспільну єдність на основі спільних цінностей і цілей; механізми соціально-психологічної амортизації, що сприяють зниженню напруги та формуванню довіри до інституцій; та інституційний контур, який формує організаційну здатність системи реагувати на виклики без втрати легітимності. Наукова новизна статті полягає в міждисциплінарному підході до аналізу соціальних конфліктів у публічному управлінні, що дозволяє розглядати конфлікт не лише як загрозу, а й як ресурс для розвитку. Результати дослідження можуть бути корисними для розробників публічної політики, органів державної влади, місцевого самоврядування та експертів у сфері врегулювання соціальних конфліктів.

EN: The article presents an original integrated model that reveals the impact of social conflict on the stability of public policy. The model is based on the interaction of three interdependent components: the social core, mechanisms of sociopsychological amortization, and the institutional framework. The author emphasizes the dual nature of social conflict, which, while posing risks to public trust, administrative legitimacy, and institutional resilience, can also act as a catalyst for reform, modernization, and increased adaptability in public administration. The social core is defined as a system of shared values, collective goals, and social cohesion that forms the foundation of societal resilience in times of tension and crisis. It determines the degree to which a society is united in facing external or internal disruptions. The mechanisms of socio-psychological amortization include trust in public institutions, tolerance, readiness for compromise, and the development of a dialogical culture. These mechanisms work to neutralize the destructive potential of social conflict, transforming tension into opportunities for mutual understanding and cooperation. The institutional component refers to the capacity of public administration to maintain political neutrality, adhere to professional ethics, ensure the continuity of public service, and preserve organizational integrity under conditions of increased pressure. The study is grounded in a multidisciplinary methodology that combines elements of conflict theory, public administration, institutional economics, and social psychology. It employs both analytical modeling and empirical generalizations to develop a conceptual apparatus applicable to current governance challenges. The model provides a theoretical and practical tool for understanding how societies can transform the energy of conflict into constructive change without destabilizing the system of governance. The conclusions are particularly relevant in the context of Ukraine, where military challenges, forced migration, and institutional overload demand innovative strategies for conflict resolution and social consolidation. The proposed framework can be used by policymakers, local authorities, researchers, and practitioners to enhance resilience in public institutions and promote socially responsible governance, thereby laying the groundwork for long-term stability and reform-oriented development.