Цифрові комунікації у системі публічного управління: інституційні механізми взаємодії влади та громадськості

Abstract

UK: Актуальність дослідження зумовлена інтенсивною цифровою трансформацією публічного сектору та зростанням ролі цифрових комунікацій у забезпеченні ефективної взаємодії між органами публічної влади й громадськістю, прозорості управління та стійкості державних інституцій. Метою статті є узагальнення теоретичних і прикладних засад функціонування цифрових комунікацій у системі публічного управління та визначення ключових напрямів їх розвитку в сучасних умовах. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема аналіз і синтез, системний та інституційний підходи, порівняльний і логікоструктурний методи, що дали змогу комплексно розглянути досліджувану проблематику. У результаті дослідження окреслено сутність цифрових комунікацій як інституційного механізму публічного управління, визначено їх функціональні характеристики.

EN: The relevance of the study is due to the intensive digital transformation of the public sector and the growing role of digital communications in ensuring effective interaction between public authorities and the public, transparency of management and sustainability of state institutions. The purpose of the article is to generalize the theoretical and applied principles of the functioning of digital communications in the public administration system and to identify key areas of their development in modern conditions. The methodological basis of the study is general scientific and special methods, in particular analysis and synthesis, systemic, structural-functional and institutional approaches, which provide a comprehensive vision of the subject of study. In the process of work, comparative and logical-generalizing methods were also used, which allowed to identify the patterns of development of digital communications in public administration. As a result of the study, the content and functions of digital communications as a component of management processes were clarified, their impact on the quality of public governance and interaction with stakeholders was determined. The key organizational and institutional factors that determine the effectiveness of using digital tools in the activities of public institutions are outlined. The main risks and limitations of digital communication related to technological, social and managerial aspects are identified. The importance of digital communications in increasing the level of openness, accountability and adaptability of the public administration system is substantiated. Additionally, attention is focused on the need to take into account the principles of digital inclusion, accessibility and information security when implementing communication practices. Promising directions for integrating innovative technologies into the communication processes of public institutions are identified. The practical value of the article lies in the possibility of using the obtained results in the activities of public authorities, in the formation of digital development strategies, in improving communication practices and educational programs in the field of public administration. The results of the study can be applied in the development of regulatory and organizational solutions in the field of digitalization of governance. The proposed generalizations contribute to the improvement of approaches to managing communication processes. The formulated provisions form the basis for further scientific research in the field of digital public administration.