Світовий досвід формування організаційно-правових засад екологізації економіки

Abstract

UK: У статті розглянуто світовий досвід формування організаційно-правових засад екологізації економіки в умовах глобальних кліматичних викликів. Наголошено, що традиційна ресурсомістка модель розвитку вичерпала свій потенціал і потребує переходу до «зеленої» економіки, яка ґрунтується на принципах раціонального природокористування, скорочення викидів парникових газів та впровадження відновлюваної енергетики. Теоретикометодологічні засади процесу пов’язані з поєднанням економічних (екологічні податки, субсидії, зелені тарифи) і правових інструментів (екологічні стандарти, ліцензування, відповідальність бізнесу). На прикладі Європейського Союзу досліджено інтегровану модель регулювання, що поєднує стратегічні документи (European Green Deal, «Fit for 55»), ринкові механізми (EU ETS, CBAM), жорсткі правові акти (Європейський кліматичний закон) та судову практику Європейського суду справедливості. Аналіз досвіду США і Канади засвідчив поєднання жорстких федеральних законів (Clean Air Act, CEPA), потужних інституцій (EPA) і добровільних стандартів (Energy Star, ISO 14000). Азійські країни (Китай, Японія, Південна Корея) продемонстрували державоцентричні моделі, засновані на стратегічному плануванні (п’ятирічні плани Китаю, Green Growth Strategy 2050 Японії, Korean Green New Deal), фінансових інноваціях і цифрових технологіях. Міжнародно-правові рамки (UNFCCC, Кіотський протокол, Паризька угода, ЦСР) визначають глобальний контекст, закріплюючи принципи «забруднювач платить» і превентивності. Зроблено висновок, що успішна екологізація можлива лише за умов узгодженої дії економічних стимулів, правових механізмів та інституційних гарантій. Для України рекомендовано адаптацію європейських стандартів, посилення національних екологозахисних інституцій та інтеграцію у міжнародні механізми як шлях до реальної конкурентоспроможності в умовах «зеленої трансформації».

EN: The article explores the global experience of building the organizational and legal foundations for greening the economy against the backdrop of intensifying climate change and environmental degradation. It stresses that the exhaustion of the traditional fossil-fuel–based growth model necessitates the adoption of new development trajectories in which economic progress is inseparable from ecological sustainability. The green economy is defined not only as a technological transition but also as a structural transformation of institutions, policies, and business practices, where economic growth is aligned with the principles of environmental safety and social equity. The study identifies a dual set of instruments driving this transformation. Economic tools include eco-taxes, subsidies, and feed-in tariffs designed to encourage investment in renewable energy and circular production. Legal mechanisms encompass binding environmental standards, licensing procedures, and corporate liability frameworks, which ensure enforceability and accountability. In the European Union, a holistic approach is demonstrated through strategic initiatives such as the European Green Deal and “Fit for 55,” reinforced by market mechanisms like the EU Emissions Trading System (EU ETS) and the Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM). These are complemented by the jurisprudence of the Court of Justice of the EU, which secures uniform enforcement across member states. North America illustrates a different trajectory, combining federal legislation (Clean Air Act, Canadian Environmental Protection Act), powerful regulatory agencies (EPA), and voluntary private standards (Energy Star, ISO 14000). Asia, by contrast, exemplifies state-led strategies: China through five-year plans and green finance policies, Japan via its Green Growth Strategy 2050 and circular economy laws, and South Korea through the Green New Deal, which merges ecological and digital innovation. At the global level, international legal frameworks such as the UNFCCC, the Kyoto Protocol, the Paris Agreement, and the Sustainable Development Goals provide the overarching context, embedding principles like “polluter pays” and the precautionary approach into the international order. The findings indicate that greening the economy is effective only when economic incentives are firmly anchored in legal and institutional guarantees. For Ukraine, this implies not only harmonization with EU climate standards and strengthening environmental institutions but also active engagement in international mechanisms, which can unlock access to green finance and elevate competitiveness in the global transition toward climate neutrality.