Зарплатоутворючі складники економічної політики підприємства: напрями трансформації в умовах воєнного стану

Abstract

UK: У статті досліджується проблема ефективності відрядної форми оплати праці як інструменту економічної політики підприємства в сучасних умовах функціонування промислових підприємств України, що характеризуються воєнним станом, гострим дефіцитом трудових ресурсів, високим рівнем соціально-економічної нестабільності та сезонністю виробничих процесів. Обґрунтовується теза про те, що відрядна система оплати праці, яка традиційно розглядалась як інструмент стимулювання продуктивності, в зазначених умовах втрачає здатність виконувати свої базові мотиваційні та регуляторні функції. Показано, що за наявності кадрового голоду та хвилеподібних змін виробничого навантаження відрядна оплата провокує внутрішню конкуренцію між працівниками, саботаж процесів навчання нових кадрів, соціальну напругу в колективі та ускладнює інтеграцію персоналу в пікові періоди. Особливу увагу приділено аналізу соціально-поведінкових наслідків застосування відрядної системи, які призводять до зниження стабільності трудових колективів і зростання управлінських ризиків. На основі положень класичних теорій мотивації праці обґрунтовується необхідність переходу від індивідуалізованих форм стимулювання до моделей, орієнтованих на колективний економічний результат діяльності підприємства. Запропоновано концептуальний підхід до трансформації системи оплати праці, що поєднує погодинну оплату з механізмами колективного преміювання, прив’язаними до загальних показників ефективності виробництва. Зроблено висновок про доцільність перегляду традиційних підходів до організації оплати праці в умовах воєнної економіки з метою підвищення стійкості підприємств і збереження людського капіталу.

EN: The article examines the problem of the effectiveness of the piecework pay system as an instrument of enterprise economic policy under the current conditions of operation of Ukrainian industrial enterprises, which are characterized by martial law, an acute shortage of labor resources, a high level of socio-economic instability, and the pronounced seasonality of production processes. The study substantiates the thesis that the piecework wage system, traditionally regarded as a tool for stimulating labor productivity, under these conditions increasingly loses its ability to perform its core motivational and regulatory functions. The paper demonstrates that in the presence of persistent labor shortages and wave-like fluctuations in production workload, piece-rate pay generates a number of adverse socio-economic effects, including intensified internal competition among employees, resistance to the training and integration of new workers, rising social tension within work teams, and the erosion of collective responsibility for production outcomes. Such effects are particularly evident during peak production periods, when enterprises face the greatest need for coordinated labor efforts but lack sufficient human resources. Special attention is devoted to the analysis of socio-behavioral consequences associated with the application of piecework pay, which contribute to workforce instability, higher staff turnover, and increased managerial risks related to planning, quality control, and capacity utilization. Drawing on the principles of classical labor motivation theories, the article substantiates the necessity of shifting from individualized incentive mechanisms toward compensation models oriented to collective economic performance and long-term enterprise results. A conceptual approach to transforming the wage system is proposed, combining hourly pay with collective bonus mechanisms linked to key economic indicators of enterprise performance. Such a model is argued to enhance income stability, reduce internal conflicts, support knowledge transfer, and improve enterprise resilience. The article concludes that revising traditional approaches to wage organization in a wartime economy is essential for sustaining production capacity and preserving human capital.