Архітектоніка європейського досвіду регіональної політики та політики згуртованості для повоєнної відбудови та євроінтеграції України

Abstract

UK: У статті розкрито архітектоніку регіональної політики та політики згуртованості Європейського Союзу як ключового механізму для забезпечення сталого розвитку та територіальної конвергенції України в процесі повоєнної відбудови. Проаналізовано еволюцію принципів згуртованості, територіальну класифікацію NUTS та систему спільного управління, яка передбачає розподіл відповідальності між Єврокомісією та національними органами. Обґрунтовано стратегічну роль механізму Ukraine Facility та плану України як інструментів синхро-нізації національних реформ із вимогами Глави 22 Acquis Communautaire. Виокремлено критичне значення інсти-туційної спроможності та якості врядування для ефективної абсорбції фондів, а також роль соціальної згур-тованості у відновленні людського капіталу в пост-конфліктний період. Сформульовано рекомендації щодо мо-дернізації державної регіональної політики України на засадах прозорості та багаторівневого партнерства для максимізації майбутньої фінансової підтримки з боку ЄС.

EN: The article explores the sophisticated architectonics of the European Union's Regional and Cohesion Policy, framing it as the foundational blueprint for Ukraine's post-war recovery and its strategic institutional integration into the European community. Cohesion Policy represents the world's largest regional development program, with an allocated budget of €392 billion for the 2021–2027 programming period, serving as the EU’s primary investment engine designed to mitigate socio-economic and territorial disparities. The research provides a comprehensive analysis of the historical evolution of cohesion principles through three cumulative stages: Lisbonisation, which aligned regional policy with EU-wide competitiveness; Territorialisation, which sought to reconcile efficiency with place-based, bottom-up approaches; and Hyper-Lisbonisation, a contemporary stage driven by crises that emphasizes centralized flexibility to meet immediate geopolitical priorities. Central to this structural architecture is the NUTS (Nomenclature of Territorial Units for Statistics) classification system. The study highlights the significance of NUTS 2 regions as the primary level for determining eligibility and allocating resources from the European Structural and Investment Funds (ESIF), particularly the European Regional Development Fund (ERDF) and the Cohesion Fund. The article details the objective "Berlin Formula" for fund allocation and the categorical co-financing rates—ranging from 85% for less developed regions to 40% for more developed ones—which will be critical for Ukraine's post-war financial planning. Furthermore, it investigates the management framework based on «Shared Management», where the European Commission and national authorities jointly administer programs, ensuring accountability through a pyramid control system and the "Single Audit" approach. A primary focus is placed on the «Performance Framework», which integrates ex-ante conditionalities (EACs), performance reserves, and innovative financing models not linked to costs (FNLTC) to ensure that investments deliver high-quality structural results rather than mere absorption. For Ukraine, the article underscores the strategic role of the Ukraine Facility (2024–2027), a €50 billion instrument encompassing 33 billion in loans and 5.27 billion in grants. This mechanism acts as a «pilot» for EU structural funds, requiring the fulfillment of qualitative and quantitative indicators outlined in the Ukraine Plan. Successful implementation is viewed as a prerequisite for opening negotiations under Chapter 22 (Regional Policy and Coordination of Structural Instruments) of the Acquis Communautaire. The research concludes by addressing institutional risks, specifically administrative capacity and the quality of governance. Drawing on the experience of Central and Eastern European (CEE) member states, it argues that institutional quality is a more critical factor for convergence than the volume of funding. The article also emphasizes the post-conflict dimension of social cohesion, advocating for the integration of the European Social Fund Plus (ESF+) to support internally displaced persons (IDPs), veterans, and human capital restoration to ensure long-term stability and resilience. Finally, it provides strategic recommendations for modernizing Ukraine's regional policy through multi-level governance, transparency, and macro-regional strategies like the Danube and Carpathian initiatives.