Державна політика розвитку людського капіталу в умовах індустрії 4.0

Abstract

UK: У статті запропоновано концепт державної політики розвитку людського капіталу, який включає аналіз адаптивної державної політики, який включає оцінку забезпечення стійкої конкурентоспроможності економіки та мінімізацію технологічних соціальних ризиків, що є будівельним блоком для створення більш складних структур знань. В ході дослідження проаналізовано основні аспекти Індустрії 4.0: автоматизація виробничих та когнітивних процесів та радикальна зміни попиту на компетенції у структурі людського капіталу в умовах фундаментальної трансформації глобального ринку праці. Уточнено сутність понять: «людський капітал в контексті Індустрії 4.0», «мобільність» та стійкість (резильєнтність)» робочої сили. Аналіз охоплює виклики, які зосереджені навколо двох взаємозалежних аспектів: автоматизації виробничих та когнітивних процесів та радикальної зміни попиту на компетенції у структурі людського капіталу. Надається перспективний погляд, щодоролі системи соціального захисту та страхування від безробіття як буферу проти структурних шоків, політики стимулювання інновацій на швидкість адаптації фахівців до нових вимог. Запропоновано стратегічні заходидля збереження та відновлення людського капіталу в умовах Індустрії 4.0.

EN: The article proposes a concept of adaptive state policy for human capital development in the context of Industry 4.0, which includes an assessment of ensuring sustainable competitiveness of the economy and minimizing technological social risks.Methods of systemic, institutional, empirical analysis, structuring, and generalization of the obtained data were used. The essence of the concepts: «human capital in the context of Industry 4.0», «mobility and stability (resilience)» of the workforce was clarified.The main aspects of Industry 4.0 are highlighted: automation of production and cognitive processes and radical changes in the demand for competencies in the structure of human capital in the context of a fundamental transformation of the global labor market.An empirical assessment of the impact of institutional factors on the stability (resilience) of the labor market is conducted. A perspective view is provided, detailing the analysis of the role of the social protection system and unemployment insurance as a buffer against structural shocks, and innovation stimulation policies on the speed of adaptation of specialists to new requirements.Adaptation tools for employees whose routine tasks can be automated are systematized. The policy of stimulating innovations for the development of human capital in the conditions of Industry 4.0 is analyzed.Systemic barriers and policy imperfections have been found to hinder this process, slowing down the necessary retraining and acquisition of new competencies by the workforce.To preserve and restore human capital in the context of Industry 4.0, it is proposed to substantiate and implement the National Strategy for Industry 4.0/5.0,update the system of incentives for innovation, modernize vocational education through the rapid integration of curricula in key 4.0 technologies (e.g., robotics, AI, cybersecurity). It is proposed to develop tools that promote geographical and professional mobility, the ability of human capital to withstand technological, economic, pandemic shocks and recover quickly. Transform state institutions for effective management of human capital in a dynamic environment.