Механізми формування стратегій розвитку підприємств агропромислового комплексу

Abstract

UK: У статті розкрито сучасні підходи до формування стратегій розвитку підприємств агропромислового комплексу в умовах економічної нестабільності, посиленої конкуренції та інституційних трансформацій. Визначено, що ефективне стратегічне управління в АПК потребує системного використання адаптивних механізмів, що охоплюють аналітичну, нормативну та управлінську складові. Запропоновано структурну модель стратегування, яка враховує особливості галузі та забезпечує циклічний характер стратегічного процесу з постійним моніторингом і коригуванням цілей. Проведено порівняльний аналіз стратегічних пріоритетів підприємств різного масштабу, що засвідчив домінування орієнтації на зростання та інновації у великих підприємствах, тоді як малі переважно обирають стратегії стабілізації. Обґрунтовано доцільність використання багатофакторної системи показників ефективності реалізації стратегій, з урахуванням фінансових, технологічних та екологічних критеріїв. Результати дослідження можуть бути використані у практиці стратегічного планування в АПК, а також у розробці державної політики підтримки різних типів аграрних підприємств.

EN: The article examines the mechanisms for developing strategies aimed at enhancing the long-term sustainability and competitiveness of agro-industrial enterprises under the influence of unstable economic conditions, climate uncertainty, and institutional change. The relevance of the study is grounded in the increasing volatility of global agri-food markets and the growing need for strategic adaptability in Ukraine’s agricultural sector. The author proposes an integrated model of strategic planning for agro-industrial enterprises, which includes analytical diagnostics of the external and internal environment (using tools such as SWOT and PESTEL), the formulation of strategic goals based on measurable performance indicators (KPIs), the identification of implementation resources and mechanisms, and the development of monitoring and correction procedures. A special focus is placed on the feedback loop as a key element ensuring the flexibility of the entire strategic management cycle. Using data from an expert survey, the study presents a comparative analysis of dominant strategic priorities depending on enterprise scale. The results show that large agro-industrial enterprises primarily focus on growth and innovation, while small businesses tend to prioritize stabilization or survival strategies due to limited access to financial and technological resources. The article also reflects the impact of the war on Ukraine's agro-industrial enterprises and highlights the necessity to redefine strategic priorities under wartime conditions, including the protection of assets, securing supply chains, and enhancing resilience. Furthermore, the research suggests a system of multifactor indicators for assessing strategic effectiveness, taking into account financial profitability, environmental responsibility, digital integration, and human resource quality. The findings of this study can be applied in practice by agricultural managers and policymakers to improve strategic development models for enterprises of various sizes and ownership structures within the agro-industrial complex. The research contributes to the understanding of how strategic management must evolve in response to crisis scenarios while maintaining long-term development goals.