Наслідки COVID-19 для світової економіки: перші підсумки 2020 року

Abstract

UK: Метою статті є комплексна оцінка наслідків COVID-19 для світової економіки в розрізі окремих регіонів, індустрій та форм міжнародних економічних відносин. На початку 2020 р. світ охопила пандемія COVID-19. Задля збереження життів громадян та цілісності системи охорони здоров’я країни світу вимушені були вдатися до радикальних заходів – локдаунів, які включали повне чи часткове зупинення міжнародного сполучення та скорочення економічної активності. Такі дії мали негативний вплив на світову економіку: падіння світового виробництва, скорочення міжнародного попиту, зростання рівня безробіття та бідності, зменшення потоків прямих іноземних інвестицій. Ситуація досягла рівня Ве-ликої депресії 1930-х років. Криза COVID-19 по-різному уразила регіони світу, що й потребує ґрунтовного дослідження. Методологічну основу дослідження становлять як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання: описово-аналітичний, аналізу і синтезу, методи кількісних та якісних порівнянь. Інформаційною основою статті є досліджен-ня та періодичні публікації зарубіжних учених-економістів, матеріали й аналітичні звіти міжнародних організацій. За результатами дослідження було встановлено, що світова економічна криза, спричинена COVID-19, почалася з Китаю, який ужив надзвичайно жорстких карантинних обмежень і вже на кінець 2020 р. демонстрував економічне зростання, і поступово поширилася на Європу, Північну Америку та решту країн світу. Найбільш відчутними були негативні наслідки COVID-19 для розвинених країн із високою часткою осіб похилого віку в загальній структурі населення, які є найбільш уразливими перед захворюванням. Європа – регіон, що постраждав чи не найбільше. Для Латинської Америки, Африки й частини країн Азії, що розвиваються, криза COVID-19 зумовила перманентні економічні проблеми та стихійні лиха: слабкість фінансової системи, великий обсяг державного боргу, високу залежність від цін на ринках сировини, нашестя сарани тощо. Розвинені країни були більш стабільні, тому проводили масштабні програми підтримки бізнесу та до-могосподарств, особливо ефективними були програми кредитування та збереження робочих місць. Тоді як країни, що розвиваються, менше постраждали від поширення захворюваності, але не мали фінансового ресурсу для розгортання масштабних державних програм допомоги. З’явилися нові диспропорції у структурі світової економіки. Окремі галузі за-знавали величезних збитків і опинилися на межі виживання (туризм, готельно-ресторанний бізнес, сфера розваг тощо), суттєво збільшився рівень безробіття; інші, навпаки, працювали на повну потужність 24/7, і працівники вимушені були працювати понаднормово. Потоки прямих іноземних інвестицій скоротилися нижче рівня 2008–2009 рр. Найменше інвес-тицій надійшло у розвинені країни. Більшість прямих іноземних інвестицій припало на 2020 р. в операції злиття та погли-нання, тоді як найбільше постраждало інвестування у наявні виробничі активи. Очікується збереження цієї тенденції й у 2021 р. За прогнозом, 2021 р. має закласти початок економічного відновлення, але вийти на рівень 2019 р. навряд чи вдасться. Результати роботи можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях і практичному розробленні під час планування та реалізації антикризових стратегій країн.

EN: The purpose of article is to comprehensively assess the consequences of COVID-19 for global economy, regions, industries and different forms of international economic relations. In early 2020, the world was hit by the COVID-19 pandemic. To save the lives of citizens and the integrity of the health care system, countries were forced to resort to radical measures: lockdowns, which included the complete or partial cessation of international traffic and the reduction of economic activity. Such actions had a nega-tive impact on the world economy: a drop in world production, a decrease in international demand, an increase in unemployment and poverty, a decline in FDI flows. The situation has reached the level of the Great Depression of the 1930s. The COVID-19 crisis has affected regions in different ways. The research methodology combines general and special methods of scientific knowledge: descriptive-analytical, analysis and synthesis, methods of quantitative and qualitative comparisons. The information basis of the article is research and periodical publications of foreign economists, materials and analytical reports of international organiza-tions. The results of the study revealed that the global economic crisis caused by COVID-19 started with China, which applied extremely strict quarantine restrictions and already at the end of 2020 showed economic growth. And gradually spread to Europe, North America and the rest of the world. The negative impact of COVID-19 on developed countries with a high proportion of the older people among the population most vulnerable to the disease has been most noticeable. Europe is the region that has suffered the most. For Latin America, Africa and parts of developing Asia, the COVID-19 crisis has been burdened by permanent economic problems and natural disasters: the weakness of the financial system, large public debt, high dependence on commodity prices, lo-cust infestations etc. Developed countries had a margin of stability, so they conducted large-scale programs to support business and households, especially effective were credit guarantee and job preservation state programs. While developing countries were less affected by the spread of the disease but did not have the financial resources to deploy large-scale government assistance programs. New imbalances have emerged in the structure of the world economy. Some industries suffered huge losses and found themselves on the brink of survival (tourism, hotel and restaurant business, entertainment, etc.), unemployment rose significantly; others, on the contrary, worked at full capacity 24/7 and workers were forced to work overtime. FDI flows fell below the level of 2008–2009. The least FDI came to developed countries. Most FDI accounted for mergers and acquisitions in 2020, while investment in exist-ing production assets suffered the most. This trend is expected to continue in 2021. According to the forecast, 2021 should mark the beginning of economic recovery, but it is unlikely to reach the level of 2019. The results of this study could be used in further research, also as in development, planning and implementation of state crisis strategies.