Стратегічні антикризові підходи товарної політики в умовах прогресу сучасних технологій в розвитку промислових підприємств

Abstract

UK: Стратегічна антикризова політика промислових підприємств вимагає системного переосмислення товарного портфеля в умовах четвертої промислової революції. Сучасні технологічні виклики, зокрема комплексне впровадження кіберфізичних систем (Індустрія 4.0), є критичним чинником, що визначає стійкість розвитку та здатність конкурувати у глобальних ланцюгах створення доданої вартості [7]. Метою статті є розробка теоретико-методологічних засад формування адаптивної товарної політики шляхом інтеграції можливостей Індустрії 4.0 та гнучкої методології управління продуктом. Визначено, що традиційний антикризовий менеджмент, орієнтований переважно на фінансово-економічну діагностику [4], недостатньо враховує структурні ризики, спричинені технологічним розривом, що підтверджує існування значного наукового розриву. Дослідження систематизує вплив ключових технологій I4.0 (IoT, AI, Big Data) на елементи товарної політики, доводячи, що вони забезпечують необхідну гнучкість та розширену аналітику для проактивного реагування на кон'- юнктуру ринку. Центральним науковим результатом є розробка стратегічної антикризової Agile-моделі. Ця модель інтегрує принципи гнучкої розробки продукту з технологічними можливостями CPS, що дозволяє підприємству швидко валідувати ринкові ідеї, мінімізувати фінансові ризики, пов’язані із затоваренням, та підвищити прибутковість. Модель слугує управлінським мостом, який перетворює технологічну гнучкість I4.0 у комерційний успіх, запобігаючи виробництву нерелевантних продуктів. Надано практичні рекомендації для національної промисловості щодо подолання ключових бар’єрів: дефіциту кваліфікації персоналу та необхідності інвестицій в інтеграцію спадкових систем та кібербезпеку.

EN: The current economic landscape, characterized by systemic crises and accelerated technological change, necessitates a strategic paradigm shift in the product policies of industrial enterprises. The Fourth Industrial Revolution (Industry 4.0, I4.0), defined by the comprehensive implementation of Cyber-Physical Systems (CPS), is not merely an efficiency tool but an imperative for survival, determining an enterprise’s ability to achieve sustainable growth and maintain competitiveness in global value chains. This article aims to develop the theoretical and methodological foundations for forming an adaptive product policy by integrating the capabilities of Industry 4.0 and flexible (Agile) product management methodologies to ensure resilience and risk minimization. A critical analysis of existing anti-crisis management (ACM) literature reveals a focus predominantly on financial and economic diagnostics. However, this traditional approach often overlooks structural risks arising from technological disparity and product irrelevance, highlighting a significant gap in the comprehensive mechanism linking anti-crisis strategy directly to the content and execution of product policy. The study systematically analyzes the dual impact of key I4.0 technologies on core product policy elements, demonstrating that these technologies enable essential flexibility and enhanced analytics necessary for proactive market response and adaptation to shifting market conditions (conjuncture). The core scientific contribution is the development of the strategic Anti-crisis Agile model. This model provides a methodological framework for industrial enterprises, acting as a crucial managerial bridge. It transforms the technological flexibility inherent in I4.0 (e.g., rapid retooling capability provided by CPS) into commercial adaptability by applying Agile principles: MVP-orientation, continuous customer collaboration, and iterative development through short cycles. Operationally, the model ensures that new product development and changes are constantly validated, minimizing the substantial financial risk associated with mass-producing non-relevant or outdated products, thereby securing sales stability and increasing profitability. Furthermore, the research addresses the specific implementation barriers faced by national industries, particularly the acknowledged low level of technological readiness and the insufficient qualification level of personnel. Practical recommendations include prioritizing investments in human capital development through targeted e-learning and coaching programs and implementing phased digital transformation strategies that balance integration of legacy systems with robust cybersecurity protocols. The ultimate goal is to move the enterprise from an extensive development path characterized by minimal capital investment towards an intensive, innovation-driven strategy.