Уживання фемінітивів в українській мові : забаганка чи невід’ємна складова?

Abstract

UK: Фемінізм (фр., від лат. femina – жінка, самка): суспільно-політичний рух за зрівняння жінок у правах із чоловіками, усунення гендерної дискримінації та боротьба з сексизмом [5]. Протягом багатьох століть жінки виборювали для себе права. Право працювати й заробляти, право вчитися, право голосувати, право танцювати, право бути водієм машини. Право відкрити рахунок у банку без дозволу на те чоловіка, право вдягати штани й право розлучитися з чоловіком, який не поважає або ображає. Право народжувати або не народжувати дитину. Право бути повноправним членом суспільства. Тож закономірним є той факт, що мова вбирає в себе події, які відбуваються в суспільстві, і поповнюється новими лексемами або набуває певних нових ознак. До таких явищ «оновлення» мови під впливом зовнішніх обставин можна віднести появу іменників на позначення посад жінок – так званих «фемінітивів». Фемінітіви – це слова жіночого роду, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду (які зазвичай використовуються до всіх людей незалежно від їхньої статі): льотчик – льотчиця, письменник – письменниця, професор – професорка